Літературні новинки

У нашій бібліотеці знову 📚книжкові новиночки! І вже навіть деякі читаються користувачами. Тож запрошую на їх дегустацію наших книголюбів. Читайте і насолоджуйтесь читанням!😚

Літературна Україна

27 січня 1860 р. було вперше опубліковано повне видання "Кобзаря" Тараса Шевченка. Найперша версія "Кобзаря" вийшла 26 квітня 1840 р. «Кобзар» надрукувало приватне видавництво Фішера в Санкт-Петербурзі коштом П. Мартоса. Видання було цензуроване: збірки увійшло вісім творів поета: «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова» і «Тарасова ніч». З часу виходу збірки самого поета почали називати Кобзарем. Друге видання «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки» побачило світ у 1844 р. Воно мало не лише очікуваний комерційний успіх, а й справило великий вплив на формування уявлень про Україну в Російській імперії. 📖Третє видання «Кобзаря», що вийшло 27 січня 1860 р. було останнім прижиттєвим виданням. Видання містило вже 17 творів і було виготовлене в друкарні Пантелеймона Куліша на кошти українського цукрозаводчика та мецената Платона Симиренка, з яким Шевченко познайомився під час подорожей Україною в 1859 р. у Млієві. Підготовка до друку була непростою, протягом 1858 і наступного років Шевченко вів із цензурним відомством перемови про нове видання творів. Петербурзький цензурний комітет не міг дозволити таке видання без санкції Головного управління у справах друку, а воно, своєю чергою, без ІІІ відділу, а той, відповідно, без прямої вказівки царя, адже саме цар власноруч наклав резолюцію на вироку, щоб заборонити Шевченкові в солдатах писати і малювати. По цьому ланцюжку твори проходили декілька разів, і врешті поетові дозволили перевидати вже опубліковані раніше тексти поезій, а також переспіви псалмів за умови, що їх цензура розгляне по-новому. Унаслідок повторного розгляду поему «Гайдамаки» було дозволено до друку, проте без вступу, у тексті якого цензор побачив крамольні думки і вилучив. Через цензурні умови серед творів цього «Кобзаря» не було головних революційних поем «Сон», «Кавказ», «Єретик», а також вірша «Заповіт». Обкладинку видання прикрасив портретом Шевченка відомий графік білоруського походження Михайло Микешин. Він був знайомий із Тарасом Григоровичем від 1858 р., а після смерті поета весь час ушановував його пам’ять, згадував його у своїх мемуарах і працював над ілюстраціями до окремих Шевченкових поем. Наклад видання склав 6500 примірників, на які П.Ф. Симиренко виділив 1 100 карбованців. Віддавати борг Шевченко мав книгами. П. Симиренко безкоштовно розповсюдив книгу серед селян України та своїх робітників. 250 примірників цього видання були нецензурованої версії. Своїми руками Шевченко вклеював заборонені цензурою рядки віршів, надруковані на маленьких шматочках паперу. Опублікувавши цю нову редакцію в «Кобзарі» 1860 р., Шевченко почав далі правити текст уже в друкованому примірнику, проте цю правку не довів до кінця, адже через рік, у 1861 р. великий український поет помер. У 1860 р. за редакцією російського поета та перекладача Миколи Гербеля з’явився «Кобзарь Тараса Шевченка в переводе русских поэтов» – перший переклад іноземною мовою. І останнє прижиттєве видання «Кобзаря». Прижиттєві видання творів Т. Шевченка стали раритетами ще у середині ХІХ ст.

Творець національного Славня

Цього дня народився автор нашої національної пісні -- Павло Платонович Чубинський (27.01.1839-29.01.1884). 🔱Оригінальний текст вірша П. Чубинського. Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля, Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля! Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці! Душу й тіло ми положим за нашу свободу І - покажем, що ми, браття, козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло, Гей, гей, пора встати, Пора волю добувати! Ой, Богдане, Богдане, славний наш гетьмане, Нащо оддав Україну ворогам поганим?! Щоб вернути її честь, ляжем головами, Наречемось України славними синами. Душу й тіло ми положим за нашу свободу І - покажем, що ми, браття, козацького роду! Спогадаймо тяжкий час, лихую годину, тих, що вміли умирати за нашу Вкраїну, Спогадаймо славну смерть лицарства-козацтва! Щоб не стратить марно нам свого юнацтва! Душу й тіло ми положим за нашу свободу І - покажем, що ми, браття, козацького роду!

💙💛 "Нам берегти тебе, Соборну і єдину!"

💙💛

З'єднаймо всі серця свої й судини Аби підняти край наш із руїни. Увесь народ від Заходу й до Сходу Ставаймо в бій за волю і свободу! Зєднаймось жовто-синіми серцями Про Україну світлими думками! У День Соборності сплетімо руки, Щоб День цей став не просто символ злуки! Живий ланцюг — у ньому наша сила, Вкраїна наша вічна і єдина. І землі кров'ю скроплені й сльозами Вже славень заспівають разом з нами! Ми серцем обіймемо Україну, Крильми закриємо її єдину. Вона могутня, сильна й нездоланна, Свята земля — усім нам Богом дана! І ми вогнем ординську нечисть змиєм, Ніхто гнобити більше нас не сміє. У пекло їм відкрита лиш дорога, А нам засяє ясно — Перемога! Слава Слободян

День вшанування захисників Донецького аеропорту

День встановлений в системі Міністерства оборони України у 2022 р. спільним Наказом Міністра оборони України та Головнокомандувачем Збройних Сил України з метою військово-патріотичного виховання, вшанування подвигу військовослужбовців, добровольців та волонтерів, які обороняли Донецький аеропорт від російського агресора, та продовження найкращих бойових традицій. 🙏🏻20 січня 2015 р. окупанти підірвали колони, які тримали перекриття аеропорту. Саме 20-го січня зафіксовано найбільші втрати серед українських захисників під час оборони ДАП - загинув 51 військовослужбовець Збройних Сил України. Власне, 20 січня 2015 р. вважається завершенням героїчної оборони аеропорту. 💥Бої за Донецький аеропорт тривали з вересня 2014 р. до 23 січня 2015 р. і стали одними з найзапекліших у війні на сході України. ⏳У березні 2014 р., на тлі окупації рф Кримського півострову та розгортання агресором сепаратизму у Донецькій і Луганській областях, військовослужбовці 3-го окремого полку спецпризначення та 95-ї окремої аеромобільної бригади взяли під охорону Донецький аеропорт. 17 квітня 2014 р. окупанти вперше безуспішно спробували захопити аеропорт, а 6 травня всі польоти через летовище припинилися. Друга спроба противника взяти під контроль ДАП відбулась 26 травня. У новий термінал зайшли підрозділи російських військ і бойовиків. Завдяки скоординованим діям авіації та наземних сил ворога було витіснено із займаних позицій, а летовище перейшло під контроль сил АТО. Після бою 26 травня протягом всього літа на летовищі не відбувалося значних вогневих сутичок, перестрілки мали короткочасний та епізодичний характер. 10 липня 2014 р. противник обстріляв із мінометів позицію зенітників 72-ї бригади. Один воїн загинув. За кілька днів ще один наш захисник помер від ран. Українська армія зазнала перших бойових втрат в Донецькому аеропорту. З вересня 2014 р. розпочалися важкі бої. Українські військовики утримували старий та новий термінали аеропорту, опорним пунктом українських сил було селище Піски - через нього захисникам аеропорту поставляли провізію та боєприпаси, через нього здійснювалася ротація бійців. У цьому ж селищі була розгорнута артилерія вогневої підтримки. Проросійські сили атакували аеропорт з прилеглого Київського району м. Донецьк, з території монастиря на півдні та с. Спартак на сході. Проросійські сили здійснювали систематичні штурми терміналів, займаючи нові позиції, втрачаючи їх та знову готуючи штурми. Внаслідок боїв руйнувалася інфраструктура аеропорту. У грудні 2014 р. значних руйнувань зазнав старий термінал, 13 січня 2015 р. остаточно впала диспетчерська вежа, яку утримували українські бійці. У новому терміналі бої точилися за різні його поверхи - на фінальних етапах битви українські вояки утримували перший поверх, а підвал та верхні поверхи контролювалися супротивником. 20 січня 2015 р. проросійські сили підірвали новий термінал, бетонні перекриття і стеля у багатьох секціях обвалилася, ховаючи під собою українських захисників. 22 січня 2015 р. вцілілі захисники вийшли з термінала, проте багато поранених і контужених українських бійців потрапила до полону. Оборона терміналів аеропорту тривала 242 дні. Бої за Донецький аеропорт стали символом незламності та бойового духу українського війська, а захисники терміналів отримали прізвисько - «кіборги».Вічна пам'ять і слава захисникам України🙏🇺🇦.

Він так любив людей, що сяяв весь зорею.

Він так любив людей, що сяяв весь зорею. Під такою назвою підготовлений літературно-поетичний портрет до 190-річчя з дня народження Степана Васильовича Руданського - українського поета, фольклориста, перекладача античної літератури, автора класичних сатир на міжнаціональну та антиімперську тематику. Народився поет 6 січня 1831 року на Вінничині. Прожив лише 39 років, але залишив по собі неоціненну спадщину. Він є автором понад 200 віршованих гуморесок, кількох поем і віршованих хронік, водевілю, ряду ліричних поезій і балад. Усі свої твори поет називав співомовками. Багато пісень, які ми співаємо чи слухаємо належать перу Степана Руданського. "Ти не моя","Повій, вітре, на Вкраїну", "Мене забудь","Ой з-за гори, ой з-за кручі"- це декілька пісень які відомі серед нас. Сам Руданський був фаховим лікарем, працював у Ялті, під час епідемії холери заразився від своїх пацієнтів, там і помер. Могила Степана Руданського знаходиться у Ялті і на сьогоднішній день. Помер, але творчість залишилася в історії української поезії 19 ст.своєрідним явищем. Вона не вмерла в забутті. Посмертній славі можуть позаздрити найвідоміші літератори, бо вона зростає рік у рік у хатинах мільйонів людей. Від себе хочу додати, що співомовки Руданського - це щось особливе, це як "Кобзар" Шевченка, заворожує і затягує. Хто ще його не читав, рекомендую!

Дивосвіт Різдвяних свят