Літературна Україна

27 січня 1860 р. було вперше опубліковано повне видання "Кобзаря" Тараса Шевченка. Найперша версія "Кобзаря" вийшла 26 квітня 1840 р. «Кобзар» надрукувало приватне видавництво Фішера в Санкт-Петербурзі коштом П. Мартоса. Видання було цензуроване: збірки увійшло вісім творів поета: «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова» і «Тарасова ніч». З часу виходу збірки самого поета почали називати Кобзарем. Друге видання «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки» побачило світ у 1844 р. Воно мало не лише очікуваний комерційний успіх, а й справило великий вплив на формування уявлень про Україну в Російській імперії. 📖Третє видання «Кобзаря», що вийшло 27 січня 1860 р. було останнім прижиттєвим виданням. Видання містило вже 17 творів і було виготовлене в друкарні Пантелеймона Куліша на кошти українського цукрозаводчика та мецената Платона Симиренка, з яким Шевченко познайомився під час подорожей Україною в 1859 р. у Млієві. Підготовка до друку була непростою, протягом 1858 і наступного років Шевченко вів із цензурним відомством перемови про нове видання творів. Петербурзький цензурний комітет не міг дозволити таке видання без санкції Головного управління у справах друку, а воно, своєю чергою, без ІІІ відділу, а той, відповідно, без прямої вказівки царя, адже саме цар власноруч наклав резолюцію на вироку, щоб заборонити Шевченкові в солдатах писати і малювати. По цьому ланцюжку твори проходили декілька разів, і врешті поетові дозволили перевидати вже опубліковані раніше тексти поезій, а також переспіви псалмів за умови, що їх цензура розгляне по-новому. Унаслідок повторного розгляду поему «Гайдамаки» було дозволено до друку, проте без вступу, у тексті якого цензор побачив крамольні думки і вилучив. Через цензурні умови серед творів цього «Кобзаря» не було головних революційних поем «Сон», «Кавказ», «Єретик», а також вірша «Заповіт». Обкладинку видання прикрасив портретом Шевченка відомий графік білоруського походження Михайло Микешин. Він був знайомий із Тарасом Григоровичем від 1858 р., а після смерті поета весь час ушановував його пам’ять, згадував його у своїх мемуарах і працював над ілюстраціями до окремих Шевченкових поем. Наклад видання склав 6500 примірників, на які П.Ф. Симиренко виділив 1 100 карбованців. Віддавати борг Шевченко мав книгами. П. Симиренко безкоштовно розповсюдив книгу серед селян України та своїх робітників. 250 примірників цього видання були нецензурованої версії. Своїми руками Шевченко вклеював заборонені цензурою рядки віршів, надруковані на маленьких шматочках паперу. Опублікувавши цю нову редакцію в «Кобзарі» 1860 р., Шевченко почав далі правити текст уже в друкованому примірнику, проте цю правку не довів до кінця, адже через рік, у 1861 р. великий український поет помер. У 1860 р. за редакцією російського поета та перекладача Миколи Гербеля з’явився «Кобзарь Тараса Шевченка в переводе русских поэтов» – перший переклад іноземною мовою. І останнє прижиттєве видання «Кобзаря». Прижиттєві видання творів Т. Шевченка стали раритетами ще у середині ХІХ ст.