Сьогодні виповнюється 190 років з дня народження
Марко Вовчок (справжнє ім'я, по-батькові та прізвище - Марія Олександрівна Вілінська 22.12.1833-10.08.1907), української письменниці, поетеси, перекладачки.
Т. Г. Шевченко називав твори Марко Вовчок "досконалістю української літератури". Багато сучасників її дуже не любили і навіть не визнавали її творчість. Але ім'я письменниці вписане в історію літератури.
Марія Вілінська народилася в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії (тепер – Липецька область рф) у збіднілій дворянській сім’ї. Батько дівчини - полковник у відставці Олександр Олексійович Вілінський (1801-1840) мав білоруське коріння, мати – Парасковія Петрівна (1811-1876), походила з дворянського роду Данилових. Батько помер коли Марії минуло сім років,мати удруге пішла заміж за відставного унтер-офіцера Дмитра Дмитрієва, картяра та п'яницю.
У 1845-46 рр. Марія виховувалася в Харківському пансіоні, де дівчат навчали поводженню в світському суспільстві, музиці та французької мови. Там же дівчина пристрастилася до читання книг і самостійно опанувала польську мову.
Життя Марко Вовчок було пов'язано з багатьма видатними особистостями. На формування поглядів майбутньої письменниці вплинуло тривале перебування в інтелігентних сім’ях її родичів - родини Писарєвих (Марія - троюрідна сестра літкритика Дмитра Писарєва) та родини Мардовіних, де вона і познайомилася зі своїм чоловіком Опанасом Маркевичем, який відбував заслання за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства. У подружжя народився син - майбутній публіцист Богдан Маркович.
Після одруження протягом 1851-1858 рр. родина мешкала у Чернігові, Києві, Немирові. З подачі чоловіка Марія зацікавлюється українським літературним середовищем та контекстом. Зацікавившись українським контекстом, Марія Маркович взялась посилено вчити українську мову.
У 1856 р. Марія пише свої перші оповідання - «Отець Андрій» і «Викуп». О. Маркевич відіслав ці твори Пантелеймону Кулішу. Куліш написав позитивний відгук про творчості письменниці. Рецензія письменника підбадьорила Марію, і незабаром була написана перша її книга «Народні оповідання», видана під псевдонімом Марко Вовчок.
Її псевдо також вигадав Пантелеймон Куліш, поєднавши прізвище чоловіка Марії з її "вовкуватістю" у спілкуванні. Попри його широкий розповсюд, сама письменниця люто ненавиділа це "прізвисько", ніколи не підписувалась ним у листах, використовуючи лише реальне ім’я, Марія Маркович.
У 1859 р. Марія разом із чоловіком від’їхала до Санкт-Петербурга, де долучилася до редакції журналу «Основи» і познайомилася з Тарасом Шевченко, який високо оцінив збірку «Народні оповідання», написавши для неї вірш-присвяту. Кобзар назвав письменницю «своєю донею» і подарував золотий браслет на знак прихильності.
У 1859–1867 рр. Марія Маркевич разом із сином Богданом мешкала у різних країнах Європи, де письменниця познайомилася з письменниками О. Ґєрценом, Л. Толстим, Ж. Верном, П. Меріме та видавцем П’єр-Жулем Етцель.
За за сприяння П.-Ж. Етцеля у Парижі вийшов друком переклад повісті М. Вовчок «Маруся» про відважну дівчинку, яка допомагає запорізьким козакам. Книжка швидко набуває неабиякої популярності, перекладається ще кількома мовами та опиняється у французькій шкільній програмі.
У 1867 р. Марія Маркович знову переїздить до Петербурга, де засновує журнал «Переклади найкращих іноземних письменників». У 1872 р. після скандалу журнал було закрито, а М. Вовчок переїхала до Ставрополя. У 1878 р. вона вдруге вийшла заміж за офіцера Михайла Лобач-Жученко, якого часто переводили по службі з одного місця до іншого і наступні 29 років Марко Вовчок мешкала в різних місцевостях Російської імперії, де доводилося служити її чоловіку.
📚Внесок письменниці в українську літературу величезний.
Вона стала "революційним новатором" української літератури, збагативши її безліччю нових жанрів і тем.
Розповіді та повісті для дітей - "Кармелюк", "Невільничка", "Ведмідь", "Жили та були три сестри" і ін.; соціально-побутове оповідання - "Козачка", "Горпина", "Ледащиця", "Два сини"; баладне оповідання - "Чари", "Максим Гримач", "Данило Гурч"; соціальна повість - "Інститутка"; психологічне оповідання та повість - "Павло Чорнокрил", "Три долі"; соціальна казка - "Дев'ять братів і десята сестриця Галя"; художній нарис - "Листи з Парижа" та ін.
📖Найбільшу ж літературну славу принесла письменниці її повість "Маруся", написана у 1860-х рр. Це історія дівчинки, що гине, допомагаючи запорожцям. Повість отримала нагороду Французької Академії та була перекладена багатьма мовами.
Ще за життя її твори були перекладені на багато європейських мов (чеська, болгарська, сербська, польська, словенська, італійська, французька, німецька, англійська та ін.) і отримали величезну популярність.
🔄Марія знала близько 10 іноземних мов, серед яких французька, англійська, польська, чеська, німецька, українська. Рідною для письменниці була російська, але у родині письменниці повсякденною мовою була французька. Письменниця була плідною перекладачкою - багато перекладала з французької мови. У 1870 р. вона заключила контракт із видавцем С. Звонарьовим на видання та редагування часопису "Переклади кращих іноземних письменників" і залучила знаних і невідомих письменниць, які вільно володіли французькою, англійською й німецькою мовами. За 1,5 року читач отримав 17 книжок цього видання.
📰Марко Вовчок була також видавчинею, випускала журнал, що мав допомагати інтелігентним жінкам, у якому піднімалося питання емансипації. У 1871 р. вийшло 12 чисел видання, а в 1872 – п'ять.
В історії української літератури Марія Маркевич-Марко Вовчок лишається першою жінкою, якій вдалося стати класикинею в 25 років та започаткувати жіночу літературну традицію, що триває й донині, озиваючись у голосах наших сучасниць.
У м. Немирові Вінницької області і в Богуславі Київської області створені музеї Марка Вовчка. З 2020 р. у Богуславі щорічно проводиться літературний конкурс «Богуславська мініатюра», присвячений Марку Вовчку.
Вінницькою обласною краєзнавчою літературно-мистецькою громадською організацією «Велика рідня» у 2007 р. була заснована літературно-мистецька премія імені Марка Вовчка. Нею нагороджуються не тільки подоляни, але й митці з інших регіонів України та зарубіжжя не за конкретний твір, а за загальну творчу діяльність у літературі та музиці.
З Днем Конституції, незалежний, український народе 💙💛 Сьогоднішній день вкотре нагадує нам, за що ми боремося і ніколи не здамось. Це укра...
Бібліотека продовжує рубрику виставок книг одного автора. Сьогодні знайомимось з творчістю Люко Дашвар. Люко Дашвар (1957) - літер...
17 лютого День спонтанного прояву доброти (Random Acts of Kindness Day). 🤝🏻Цей день є незалежним святом, яке жодним чином не пов’язане з п...