Будитель національної свідомості

Сьогодні 205 років з дня народження Пантелеймона Олександровича Куліша (07.08.1819-14.02.1897), українського педагога, письменника-просвітителя, перекладача, фольклориста, історика, мовознавця, літературознавця, критика, публіциста, видавця. Багатогранна діяльність П. Куліша, його творчі на наукові здобутки і до сьогодні не втратили актуальності, мистецької і наукової цінності. П. О. Куліш народився на хуторі поблизу містечка Вороніж Чернігівської губернії (тепер Сумська область) у сім’ї козацько-старшинського роду. Пантелеймон був дитиною від другого шлюбу дрібного маєткового дворянина Олександра Андрійовича, який походив зі старшинського козацького роду Кулішів гербу Сліповрон. Навчався у Новгород-Сіверській гімназії та в Київському університеті. Учителював переважно в дворянських училищах та гімназіях. Не маючи документального підтвердження дворянства, він міг бути лише вільним слухачем у Київському університеті. У 1845 р. його запросили до столиці на посаду старшого вчителя гімназії і лектора російської мови для іноземних слухачів університету. Через два роки Петербурзька Академія наук посилає Куліша у відрядження в Західну Європу на декілька років, куди він вирушає із своєю вісімнадцятирічною дружиною О.М. Білозерською. У Варшаві Куліша як члена Кирило-Мефодіївського товариства заарештовують і повертають до Петербурга. Його ув’язнили на два місяці в арештантське відділення шпиталю, а звідти відправили на заслання в Тулу. Після довгих клопотань здобув посаду у канцелярії губернатора, а згодом почав редагувати неофіційну частину «Тульских губернских ведомостей». У 1850 р. Куліш повернувся до Петербурга, де продовжив творити, хоча друкуватися деякий час він не мав права. 📖📰П. О. Куліш - автор першого в українській літературі історичного роману „Чорна рада”; він стояв біля керма виходу в світ першого українського часопису „Основа”, заснував в столиці Російської імперії першу українську друкарню, чим сприяв появі значної кількості українських творів та появі нових імен в літературі. 📝Саме П. Куліш в середині ХІХ ст. став одним із зачинателів української літературної критики, першим перевів на наукову основу фольклористику, запроваджуючи стенографічну точність записів. 📚Двома томами „Записок о Южной Руси” започаткував 12-томну енциклопедію українського фольклору та етнографії. У міру своїх сил і можливостей П. Куліш дбав про збереження живої української мови, введення її у науковий, літературний, освітянський простір. 🔱✍Особливою заслугою педагога є створення оригінального українського правопису („кулішівки”) та української „Граматки”. 📖Укладена ним українська «Граматка» - перший підручник українською мовою для народної школи та новий фонетичний правопис („кулішівка”) справили значний позитивний вплив на розвиток національної освіти в Україні. ❗Педагог вважав, що розпочинаючи навчання дітей слід рідною мовою, бо вона їм зрозуміла, й навчання, таким чином, ітиме легше. Крім того, він був проти навчання малих дітей за межами їхнього населеного пункту, що змушує відривати їх від сім’ї. Автор добирав матеріал для читання не випадковий, а такий, щоб мав виховний і пізнавальний зміст. Ця невеличка, на 149 сторінок, книжка цікава ще й тим, що П. О. Куліш наводить у ній свій правопис, який дещо відрізнявся від прийнятого на той час. Він дістав назву „Кулішівка” і його було покладено в основу сучасного фонетичного українського правопису. Через чотири роки після першого видання „Грамматки” педагог-просвітник вирішив здійснити друге її видання – коротше й трошки іншого змісту, додавши наприкінці коротку історію України. Ці два підручники широко використовувалися в навчально-виховному процесі недільних шкіл у другій половині ХІХ ст. і взагалі відіграли велику роль у розвитку національної освіти України. 📗📔З культурно-просвітницькою метою П. Куліш видав серію українських народних видань під загальною назвою „Сільська бібліотека”, так звані „метелики”. Протягом трьох років було видано 39 номерів цих дешевих книжок для народного читання, які складалися з творів самого П. Куліша, Т. Шевченка, Г. Квітки, Марка Вовчка, Ганни Барвінок та ін. „Метелики” створили для покоління шістдесятників можливість поширення освіти. Одним із ефективних засобів просвіти українського народу П. Куліш вважав започаткування періодичного органу українською мовою, розглядав це як важливу частину розгортання широкої громадянської акції. 📒У 1860 р. він започатковує альманах „Хата”. У 1861-1862 рр. разом з М. Костомаровим та В. Білозерським видає журнал „Основа”, який став об’єднавчим центром усіх прогресивних українських сил, що гуртувалися в Громади. Роль і значення Пантелеймона Олександровича як видавця „Основи” надзвичайні, адже він фактично перейняв на себе всю редакторську працю, правив літературний матеріал, багато писав сам, виступаючи як популяризатор-історик, літературний критик, філософ, публіцист, белетрист, поет. Велика і перекладацька спадщина П. Куліша. 🔁П. Куліш переклав 13 драм Вільяма Шекспіра, „Дон-Жуан” і „Чайльд-Гарольда„ Джорджа Байрона, багато творів Фрідріха Шіллера, Йоганна Вольфганга Гете та Генріха Гейне. Найбільшою, колосальною працею став переклад Біблії українською мовою, яку просвітитель виконував, свідомий того, що вона збагатить українську культуру.