“Патріарх української літератури"

25 серпня 1924 року народився Павло Загребельний — український письменник, сценарист, Герой України. ✒️З нагоди сторіччя від дня народження митця у нашій бібліотеці розкрита виставка-ювілей "Патріарх української літератури" і підготовані цікаві факти про його життя і творчість. ✏️Мати Павла померла, коли йому було вісім років. Ще змалечку дуже любив читати. Обожнював Україну. В дитинстві він навіть сварив однолітків, які перекручували рідну мову. 🖊️1. У 16 років пішов добровольцем до армії, брав участь в обороні Києва від фашистів, був поранений у груди. 🖊️2. Все життя Загребельний вів щоденник, що заповідав опублікувати через 20 років після своєї смерті. 🖊️3. Він був дуже освіченою людиною. Знав історію, світову літературу, добре орієнтувався у різних галузях науки. 🖊️4. Павло Загребельний любив читати, міг цитувати напам’ять безліч висловів. Емоційний, небайдужий до оточуючих, гострий на слово. 📖Був людиною обдарованою та різнобічною. Коли писав «Роксолану», дуже заглибився у вивчення історії Туреччини. 🖊️5. У 1979—1986 pp. Загребельний очолював Спілку письменників України. 📚Творчий доробок Павла Загребельного - 20 романів історичного змісту. А 7 з цих творів - екранізовано.

Святкові миті нашого Дня Незалежності

“Жовто-блакитний символ нашої країни“

Державний прапор України – Це стяг із двох подовжніх смуг. Він символ вільної людини, У ньому український дух! У синім – небо Батьківщини, Його безкрайність і блакить, І вище нього, Україно, Хай пісня нації летить! У жовтім кольорі – колосся, Багатство нашої землі. Щоб у достатку всім жилося, І в люднім місті, і в селі. Нехай він нас завжди єднає, Його із гордістю несуть. А світ, побачивши, впізнає: Під стягом Українці йдуть!

Будитель національної свідомості

Сьогодні 205 років з дня народження Пантелеймона Олександровича Куліша (07.08.1819-14.02.1897), українського педагога, письменника-просвітителя, перекладача, фольклориста, історика, мовознавця, літературознавця, критика, публіциста, видавця. Багатогранна діяльність П. Куліша, його творчі на наукові здобутки і до сьогодні не втратили актуальності, мистецької і наукової цінності. П. О. Куліш народився на хуторі поблизу містечка Вороніж Чернігівської губернії (тепер Сумська область) у сім’ї козацько-старшинського роду. Пантелеймон був дитиною від другого шлюбу дрібного маєткового дворянина Олександра Андрійовича, який походив зі старшинського козацького роду Кулішів гербу Сліповрон. Навчався у Новгород-Сіверській гімназії та в Київському університеті. Учителював переважно в дворянських училищах та гімназіях. Не маючи документального підтвердження дворянства, він міг бути лише вільним слухачем у Київському університеті. У 1845 р. його запросили до столиці на посаду старшого вчителя гімназії і лектора російської мови для іноземних слухачів університету. Через два роки Петербурзька Академія наук посилає Куліша у відрядження в Західну Європу на декілька років, куди він вирушає із своєю вісімнадцятирічною дружиною О.М. Білозерською. У Варшаві Куліша як члена Кирило-Мефодіївського товариства заарештовують і повертають до Петербурга. Його ув’язнили на два місяці в арештантське відділення шпиталю, а звідти відправили на заслання в Тулу. Після довгих клопотань здобув посаду у канцелярії губернатора, а згодом почав редагувати неофіційну частину «Тульских губернских ведомостей». У 1850 р. Куліш повернувся до Петербурга, де продовжив творити, хоча друкуватися деякий час він не мав права. 📖📰П. О. Куліш - автор першого в українській літературі історичного роману „Чорна рада”; він стояв біля керма виходу в світ першого українського часопису „Основа”, заснував в столиці Російської імперії першу українську друкарню, чим сприяв появі значної кількості українських творів та появі нових імен в літературі. 📝Саме П. Куліш в середині ХІХ ст. став одним із зачинателів української літературної критики, першим перевів на наукову основу фольклористику, запроваджуючи стенографічну точність записів. 📚Двома томами „Записок о Южной Руси” започаткував 12-томну енциклопедію українського фольклору та етнографії. У міру своїх сил і можливостей П. Куліш дбав про збереження живої української мови, введення її у науковий, літературний, освітянський простір. 🔱✍Особливою заслугою педагога є створення оригінального українського правопису („кулішівки”) та української „Граматки”. 📖Укладена ним українська «Граматка» - перший підручник українською мовою для народної школи та новий фонетичний правопис („кулішівка”) справили значний позитивний вплив на розвиток національної освіти в Україні. ❗Педагог вважав, що розпочинаючи навчання дітей слід рідною мовою, бо вона їм зрозуміла, й навчання, таким чином, ітиме легше. Крім того, він був проти навчання малих дітей за межами їхнього населеного пункту, що змушує відривати їх від сім’ї. Автор добирав матеріал для читання не випадковий, а такий, щоб мав виховний і пізнавальний зміст. Ця невеличка, на 149 сторінок, книжка цікава ще й тим, що П. О. Куліш наводить у ній свій правопис, який дещо відрізнявся від прийнятого на той час. Він дістав назву „Кулішівка” і його було покладено в основу сучасного фонетичного українського правопису. Через чотири роки після першого видання „Грамматки” педагог-просвітник вирішив здійснити друге її видання – коротше й трошки іншого змісту, додавши наприкінці коротку історію України. Ці два підручники широко використовувалися в навчально-виховному процесі недільних шкіл у другій половині ХІХ ст. і взагалі відіграли велику роль у розвитку національної освіти України. 📗📔З культурно-просвітницькою метою П. Куліш видав серію українських народних видань під загальною назвою „Сільська бібліотека”, так звані „метелики”. Протягом трьох років було видано 39 номерів цих дешевих книжок для народного читання, які складалися з творів самого П. Куліша, Т. Шевченка, Г. Квітки, Марка Вовчка, Ганни Барвінок та ін. „Метелики” створили для покоління шістдесятників можливість поширення освіти. Одним із ефективних засобів просвіти українського народу П. Куліш вважав започаткування періодичного органу українською мовою, розглядав це як важливу частину розгортання широкої громадянської акції. 📒У 1860 р. він започатковує альманах „Хата”. У 1861-1862 рр. разом з М. Костомаровим та В. Білозерським видає журнал „Основа”, який став об’єднавчим центром усіх прогресивних українських сил, що гуртувалися в Громади. Роль і значення Пантелеймона Олександровича як видавця „Основи” надзвичайні, адже він фактично перейняв на себе всю редакторську працю, правив літературний матеріал, багато писав сам, виступаючи як популяризатор-історик, літературний критик, філософ, публіцист, белетрист, поет. Велика і перекладацька спадщина П. Куліша. 🔁П. Куліш переклав 13 драм Вільяма Шекспіра, „Дон-Жуан” і „Чайльд-Гарольда„ Джорджа Байрона, багато творів Фрідріха Шіллера, Йоганна Вольфганга Гете та Генріха Гейне. Найбільшою, колосальною працею став переклад Біблії українською мовою, яку просвітитель виконував, свідомий того, що вона збагатить українську культуру.

Легенда української сцени

Сьогодні виповнюється 170 років з дня народження видатної української артистки Марії Заньковецької (04.08.1854–04.10.1934). Вперше на професійній сцені саме вона зіграла роль Наталки Полтавки. М. Заньковецька, у дівоцтві Адасовська, народилася у небагатій дворянській родині, предки якої походили від козацької старшини 17–18 ст. Дід – К. Адасовський – був героєм воєн з Наполеоном I, а батько – суддею. Марія отримала гарну освіту - закінчила приватне училище в Ніжині та приватний у пансіон в Чернігові. Брала уроки співу в Петербурзькій консерваторії, брала участь у аматорських виставах. Псевдо Заньковецька акторка взяла на згадку про щасливе дитинство в рідному селі Заньки. 🎭М. Заньковецька працювала в найпопулярніших і найпрофесійніших українських трупах М. Кропивницького, М. Старицького, М. Садовського, П. Саксаганського, І. Карпенка-Карого. Акторка створила блискучу галерею непересічних образів, розкрила духовне багатство жінки з народу, її життєстверджуючий оптимізм, гумор, потяг до світла і щастя. Їй були властиві як справжній драматизм, так і запальна комедійність. 🎶Маючи чудовий голос - драматичне сопрано, незрівнянно виконувала у спектаклях українські народні пісні. 🔱Творчість Марії Заньковецької справила великий вплив на розвиток української драматургії і створення національного театру. Разом із М.Садовським у 1907 р. організувала перший стаціонарний театр у Києві, керувала (1909-15) аматорськими гуртками в містах Ніжин та Кролевець, входила до складу Товариства українських акторів під орудою І. Мар'яненка (1915–17), упродовж 1918–22 у Києві працювала в Державному народному театрі, керованому П. Саксаганським та у філіалі Етнографічного театру ім. М. Заньковецької (1922). 🎭Її репертуарі складали більше ніж 30 ролей на сцені. Найкращими її ролями були:] 💠Наталка («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Галя, Ярина («Назар Стодоля», «Невольник» Т. Шевченка), 💠Олена, Оксана, Зінька («Глитай, або ж павук», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Дві сім'ї» М. Л. Кропивницького), 💠Харитина, Софія («Наймичка», «Безталанна» І. Карпенка-Карого), 💠Катря («Не судилося» М.Старицького), Наталя («Лимерівна» Панаса Мирного), 💠Цвіркунка («Чорноморці» М. Старицького). 🎬Акторка залишила гарні образи в кінофільмах "Наталка Полтавка", "Остап Бандура", "Наймичка". 🏅Визнаючи її сценічні заслуги, у червні 1918 р. гетьман Скоропадський затвердив ухвалену Радою міністрів постанову про призначення їй довічної державної пенсії. Востаннє М. Заньковецька вийшла на сцену 15 грудня 1922 р. 🏅У 1922 р. було урочисто відсвятковано 40-річчя діяльності М. К. Заньковецької. Їй же першій у радянській України уряд присвоїв звання Народної артистки республіки.