Материнська пісня Наталі Забіли.

Наталья Львівна Забіла (05.03.1903-06.02.1985), українська письменниця і перекладачка, філологиня та історикиня, критикиня, літературознавиця. У 4 роки Наталя навчилася читати і писати, слухаючи, як мама навчає старшу сестру. Дуже любила поезію Шевченка, змалку пробувала сама писати вірші, казки, оповідання. У 1917 р. Наталя з матірю оселилися в с. Люботин на Харківщині. Наталя закінчила прискорений курс гімназії та влаштувалася вчителькою в школу в передмісті, закінчила історичне відділення Харківського інституту народної освіти (нині – Харківський університет ім. Каразіна). Під час Другої світової війни Н. Забіла жила та працювала в Казахстані. Повернувшись в Україну, очолювала Харківську письменницьку організацію, до 1947 р. редагувала журнал «Барвінок». У 1951 р. переїхала до Києва, була головою комісії дитячої літератури у Спілці радянських письменників України, членом редколегії дитячих журналів, редакційної ради Дитвидаву, виступала на письменницьких з’їздах і нарадах з питань дитячої літератури як критик і літературознавець. У 1924 р. Кам’янець-Подільська газета «Червоний кордон» надрукувала вірш Наталі Забіли «Війна війні». Незабаром молода поетеса увійшла до Спілки селянських письменників «Плуг». Одна за одною побачили світ поетичні книжки «Далекий край» (1927), «Сонячні релі» (1928), «Про сонце» (1930), «Тракторобуд» (1931-1933). Поряд із «дорослими» творами Н. Забіла написала віршики і оповідання для дітей «За волю», «Про маленьку мавпочку», які одразу сподобались малятам. 📚Творчий доробок авторки - понад 200 книг, серед них вірші, повісті, оповідання, п’єси і драматичні поеми, а також опубліковані у періодичних виданнях десятки вдумливих статей і рецензій. У 1972 р. за фантастичну п’єсу «Перший крок» та драматичну поему «Троянові діти» Н. Забіла першою в Україні була удостоєна премії ім. Лесі Українки. Її твори вийшли накладом більше 5 млн. примірників. Літературознавство позиціонує Н. Забілу як дитячу письменницю. На таких творах, як «Хатинка на ялинці», «Про Тарасика й Марисю», «Ясоччина книжка», «Катруся вже велика», «Під дубом зеленим», «Веснянки», «Про дівчинку Маринку», «Перший крок», «Малим про велике», «Веселі друзі» та багатьох інших виховувалось не одне покоління української дітвори. 📖Особливої популярності набула «Ясоччина книжка» (1934). Збірка складається з 8 коротких віршованих оповіданнячок, об’єднаних однією героїнею - маленькою дівчинкою Ясею 📖Однією з вершин української дитячої літератури став цикл віршів «Про дівчинку Маринку» (1956). У них авторка любовно й уважно творить образ маленької людини, крок за кроком простежує процес її зростання. 📖Серед прозових творів найбільшою любов’ю читачів користувалася повість «Катруся вже велика» (1955). На початку повісті Катрусі лише 5 років. Н.Забіла проводить її через роки життя, описує перші радощі, перші невдачі, перші помилки в житті та їх виправлення. Зростаючи, дівчинка дізнається, чим живуть її батьки, знайомі, як «дихає» місто. Своєрідне продовження повість отримала в оповіданнях «Телефон», «Катрусина стрибайка» і «Подорож до казкового лісу», у яких діють ті ж самі герої. 📖Драматургічні твори - фантастична п’єса «Перший крок» (1968) розповідає про сиву давнину, де діють первісні люди; драматична поема «Троянові діти» (1971) - сиве минуле наших предків доби Кихвської Русі. 📕Забіла була не тільки дитячою письменницею. У її творчому спадку є серйозна філософська та інтимна, подекуди еротична лірика. Її «дорослий доробок» - поетична збірка «Три чверті віку» (1978). До 120-річного ювілею Н.Забіли у бібліотеці с. Підлипці діє літературно-поетична світлиця "Материнська пісня Наталі Забіли"