Будитель національної свідомості

Сьогодні 205 років з дня народження Пантелеймона Олександровича Куліша (07.08.1819-14.02.1897), українського педагога, письменника-просвітителя, перекладача, фольклориста, історика, мовознавця, літературознавця, критика, публіциста, видавця. Багатогранна діяльність П. Куліша, його творчі на наукові здобутки і до сьогодні не втратили актуальності, мистецької і наукової цінності. П. О. Куліш народився на хуторі поблизу містечка Вороніж Чернігівської губернії (тепер Сумська область) у сім’ї козацько-старшинського роду. Пантелеймон був дитиною від другого шлюбу дрібного маєткового дворянина Олександра Андрійовича, який походив зі старшинського козацького роду Кулішів гербу Сліповрон. Навчався у Новгород-Сіверській гімназії та в Київському університеті. Учителював переважно в дворянських училищах та гімназіях. Не маючи документального підтвердження дворянства, він міг бути лише вільним слухачем у Київському університеті. У 1845 р. його запросили до столиці на посаду старшого вчителя гімназії і лектора російської мови для іноземних слухачів університету. Через два роки Петербурзька Академія наук посилає Куліша у відрядження в Західну Європу на декілька років, куди він вирушає із своєю вісімнадцятирічною дружиною О.М. Білозерською. У Варшаві Куліша як члена Кирило-Мефодіївського товариства заарештовують і повертають до Петербурга. Його ув’язнили на два місяці в арештантське відділення шпиталю, а звідти відправили на заслання в Тулу. Після довгих клопотань здобув посаду у канцелярії губернатора, а згодом почав редагувати неофіційну частину «Тульских губернских ведомостей». У 1850 р. Куліш повернувся до Петербурга, де продовжив творити, хоча друкуватися деякий час він не мав права. 📖📰П. О. Куліш - автор першого в українській літературі історичного роману „Чорна рада”; він стояв біля керма виходу в світ першого українського часопису „Основа”, заснував в столиці Російської імперії першу українську друкарню, чим сприяв появі значної кількості українських творів та появі нових імен в літературі. 📝Саме П. Куліш в середині ХІХ ст. став одним із зачинателів української літературної критики, першим перевів на наукову основу фольклористику, запроваджуючи стенографічну точність записів. 📚Двома томами „Записок о Южной Руси” започаткував 12-томну енциклопедію українського фольклору та етнографії. У міру своїх сил і можливостей П. Куліш дбав про збереження живої української мови, введення її у науковий, літературний, освітянський простір. 🔱✍Особливою заслугою педагога є створення оригінального українського правопису („кулішівки”) та української „Граматки”. 📖Укладена ним українська «Граматка» - перший підручник українською мовою для народної школи та новий фонетичний правопис („кулішівка”) справили значний позитивний вплив на розвиток національної освіти в Україні. ❗Педагог вважав, що розпочинаючи навчання дітей слід рідною мовою, бо вона їм зрозуміла, й навчання, таким чином, ітиме легше. Крім того, він був проти навчання малих дітей за межами їхнього населеного пункту, що змушує відривати їх від сім’ї. Автор добирав матеріал для читання не випадковий, а такий, щоб мав виховний і пізнавальний зміст. Ця невеличка, на 149 сторінок, книжка цікава ще й тим, що П. О. Куліш наводить у ній свій правопис, який дещо відрізнявся від прийнятого на той час. Він дістав назву „Кулішівка” і його було покладено в основу сучасного фонетичного українського правопису. Через чотири роки після першого видання „Грамматки” педагог-просвітник вирішив здійснити друге її видання – коротше й трошки іншого змісту, додавши наприкінці коротку історію України. Ці два підручники широко використовувалися в навчально-виховному процесі недільних шкіл у другій половині ХІХ ст. і взагалі відіграли велику роль у розвитку національної освіти України. 📗📔З культурно-просвітницькою метою П. Куліш видав серію українських народних видань під загальною назвою „Сільська бібліотека”, так звані „метелики”. Протягом трьох років було видано 39 номерів цих дешевих книжок для народного читання, які складалися з творів самого П. Куліша, Т. Шевченка, Г. Квітки, Марка Вовчка, Ганни Барвінок та ін. „Метелики” створили для покоління шістдесятників можливість поширення освіти. Одним із ефективних засобів просвіти українського народу П. Куліш вважав започаткування періодичного органу українською мовою, розглядав це як важливу частину розгортання широкої громадянської акції. 📒У 1860 р. він започатковує альманах „Хата”. У 1861-1862 рр. разом з М. Костомаровим та В. Білозерським видає журнал „Основа”, який став об’єднавчим центром усіх прогресивних українських сил, що гуртувалися в Громади. Роль і значення Пантелеймона Олександровича як видавця „Основи” надзвичайні, адже він фактично перейняв на себе всю редакторську працю, правив літературний матеріал, багато писав сам, виступаючи як популяризатор-історик, літературний критик, філософ, публіцист, белетрист, поет. Велика і перекладацька спадщина П. Куліша. 🔁П. Куліш переклав 13 драм Вільяма Шекспіра, „Дон-Жуан” і „Чайльд-Гарольда„ Джорджа Байрона, багато творів Фрідріха Шіллера, Йоганна Вольфганга Гете та Генріха Гейне. Найбільшою, колосальною працею став переклад Біблії українською мовою, яку просвітитель виконував, свідомий того, що вона збагатить українську культуру.

Легенда української сцени

Сьогодні виповнюється 170 років з дня народження видатної української артистки Марії Заньковецької (04.08.1854–04.10.1934). Вперше на професійній сцені саме вона зіграла роль Наталки Полтавки. М. Заньковецька, у дівоцтві Адасовська, народилася у небагатій дворянській родині, предки якої походили від козацької старшини 17–18 ст. Дід – К. Адасовський – був героєм воєн з Наполеоном I, а батько – суддею. Марія отримала гарну освіту - закінчила приватне училище в Ніжині та приватний у пансіон в Чернігові. Брала уроки співу в Петербурзькій консерваторії, брала участь у аматорських виставах. Псевдо Заньковецька акторка взяла на згадку про щасливе дитинство в рідному селі Заньки. 🎭М. Заньковецька працювала в найпопулярніших і найпрофесійніших українських трупах М. Кропивницького, М. Старицького, М. Садовського, П. Саксаганського, І. Карпенка-Карого. Акторка створила блискучу галерею непересічних образів, розкрила духовне багатство жінки з народу, її життєстверджуючий оптимізм, гумор, потяг до світла і щастя. Їй були властиві як справжній драматизм, так і запальна комедійність. 🎶Маючи чудовий голос - драматичне сопрано, незрівнянно виконувала у спектаклях українські народні пісні. 🔱Творчість Марії Заньковецької справила великий вплив на розвиток української драматургії і створення національного театру. Разом із М.Садовським у 1907 р. організувала перший стаціонарний театр у Києві, керувала (1909-15) аматорськими гуртками в містах Ніжин та Кролевець, входила до складу Товариства українських акторів під орудою І. Мар'яненка (1915–17), упродовж 1918–22 у Києві працювала в Державному народному театрі, керованому П. Саксаганським та у філіалі Етнографічного театру ім. М. Заньковецької (1922). 🎭Її репертуарі складали більше ніж 30 ролей на сцені. Найкращими її ролями були:] 💠Наталка («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Галя, Ярина («Назар Стодоля», «Невольник» Т. Шевченка), 💠Олена, Оксана, Зінька («Глитай, або ж павук», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Дві сім'ї» М. Л. Кропивницького), 💠Харитина, Софія («Наймичка», «Безталанна» І. Карпенка-Карого), 💠Катря («Не судилося» М.Старицького), Наталя («Лимерівна» Панаса Мирного), 💠Цвіркунка («Чорноморці» М. Старицького). 🎬Акторка залишила гарні образи в кінофільмах "Наталка Полтавка", "Остап Бандура", "Наймичка". 🏅Визнаючи її сценічні заслуги, у червні 1918 р. гетьман Скоропадський затвердив ухвалену Радою міністрів постанову про призначення їй довічної державної пенсії. Востаннє М. Заньковецька вийшла на сцену 15 грудня 1922 р. 🏅У 1922 р. було урочисто відсвятковано 40-річчя діяльності М. К. Заньковецької. Їй же першій у радянській України уряд присвоїв звання Народної артистки республіки.

У цей день хрестилась Україна-Русь

15 липня День хрещення Київської Русі-України. 🤝🏻Відзначається в Україні згідно з Указом Президента №668/2008, від 25.07.2008 р. у день пам’яті Святого Рівноапостольного князя Володимира – хрестителя Київської Русі. ❗Ключова подія – масове (ймовірно 1 серпня) хрещення у 988 р. мешканців Києва, а згодом інших міст держави князем Володимиром I Святославовичем, у результаті чого християнство стало провідною релігією в Київської Русі. Утвердження християнства на Русі було тривалим складним процесом, що розтягнулося у часі на багато століть. На Русі про християнство знали задовго до релігійних реформ Володимира Великого: християнами були Аскольд і Дір. Правдивим є факт хрещення княгині Ольги у 958 р. Княгиню Ольгу вважають покровителькою православної віри. Однак її діяльність не знаходила підтримки і розуміння у її найближчому оточенні. Продовжити справу княгині Ольги – хрестити Київську Русь й проголосити християнство державною релігією – зміг лише її онук князь Володимир Великий. ⛪На момент прийняття християнства у суспільстві Київської Русі існувала велика кількість різних віровчень і напрямків, серед яких слід відзначити язичництво, християнство (грецького та латинського обрядів, все ще єдиної на той час вселенської кафолічної церкви), мусульманство (поширене в сусідній Волзькій Булгарії, а, отже, без сумніву, відоме і на Русі), іудаїзм (віра правителів Хазарії, а також спільнот у різних містах Русі, зокрема Києві). Таким чином, перед Володимиром Великим, постало складне завдання – вибрати одне з віровчень про єдиного Бога для зміцнення держави та її престижу і зовні, й внутрішньо. Київська держава підтримувала найтісніші стосунки з Візантією – найбагатшою, могутнішою і найбільш культурно впливовою державою того часу. Так князь Володимир вирішив прийняти християнство та охрестити весь свій народ. 🔱Після офіційного хрещення киян у 988 р. християнство стає державною релігією Київської Русі. Християнство, проповідуючи милосердя та християнську любов – підвалини цивілізованого і мирного життя, об’єднало релігійно велику державу Володимира та позитивно вплинуло на мораль керівної верхівки і населення, відкрило новій християнізованій спільноті зв’язки з далекими та близькими сусідами. З прийняттям християнства на Русі поширилася писемність. Володимир засновував школи, будував церкви, спершу в Києві, а згодом по інших містах. Все це слід вважати найпозитивнішим наслідком акту хрещення.

«Калина - моя Батьківщина, а я її Калинець»

Сьогодні святкує свій 85-річний ювілей Ігор Миронович Калинець - Народний поет України, прозаїк, громадський діяч, дисидент і політв'язень, почесний доктор Львівського національного університету імені Івана Франка, почесний громадянин Львова. У творчому доробку Ігора Калинця 17 поетичних збірок, а за книжку вибраних поезій "Тринадцять аналогій" він удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка. А ще він автор чудових віршів,забавлянок, казок для дітей, яких він дуже любить і знає як для них написати казочку щоб аж захоплювало дух! 📚 У 1991році вийшла його перша дитяча "Книжечка для Дзвінки", потім одна за одною виходять і інші книжки - "Пан Ніхто", "Про дівчинку і квіти", "Дурні казки", "Казки зі Львова", "Небилиці про котика і кицю" і інші. Сьогодні на літературних посиденьках під відкритим небом діти знайомилися з біографією та творчістю І.Калинця, з цікавістю слухали казки "Про що розповіла незабудка" та "Зірка.Айстра" та ділилися враженнями від прочитаної книжки "Данка і Крак", адже вона дуже полюбилася нашим читачикам.

«Непокорена і щедра душа»

Олена Пчілка (Ольга Петрівна Косач) – яскрава постать у нашій українській культурі. 29 червня Україна відзначає 175-річчя від дня народження видатної української письменниці. Поетка, авторка прозових та драматичних творів, науковець, перекладач, фольклорист і етнограф,публіцист, видавець та активна громадська діячка, член-кореспондент Всеукраїнської академії наук. Народила й виховала шестеро прекрасних дітей, двоє з яких прислужились українській літературі. З вдячністю і гордістю називала Леся Українка свою матір найкращою, найрозумнішою, найталановитішою жінкою світового рівня. 📚До найкращих творів Олени Пчілки належать: Товаришки (1887) Світло добра й любові (1888) Соловйовий спів (1889) За правдою (1889) Артишоки (1907) Півтора оселедця (1908) п'єси Сужена не очужена (1881) Світова річ (1908). І хто ж не знає вірш "Ходить гарбуз по городу"?

Читаємо на канікулах

Літо у розпалі, сонечко припікає, шкільні канікули теж набрали стрімкий старт. А у бібліотеці затишно і прохолодно. Тут оформлена книжкова виставка "Література за шкільною програмою", і можна вибрати собі книгу до смаку чи по рекомендації вчителя. Тож не баріться наші школярі, вибирайте книжку, адже канікули невпинно скорочуються! Бібліотека вас чекає на дегустацію книг📚

Книжкові новинки в бібліотеці

І знову у нашій бібліотеці гарна подія - поповнення фонду новою літературою📚. До нас надійшло 15 нових цікавезних книг і для дорослих і для дітей, як художніх так галузевих. Тож запрошую книголюбів до читання новинок! Читайте і насолоджуйтесь читанням📚❤